Полювання з гелікоптера
Юрій Буряк
У прицілі снайперської гвинтівки,
висунутої з гелікоптера, з’являється леопард,
золоте його хутро в опалових плямах
збільшується ривками в міру наближення,
й видно, як повільно кров
розриває аорту звіра і все заливає червоне,
чути булькання в баку і радісні вигуки
на висоті, зручній не лише для «стінґера»,
а й для кременевої рушниці зразка
розпалу війн із Шамілем.
Не знімаючи пальця з гачка і не ставлячи
на запобіжник бойовий карабін, кола прицілу
пантрують гори, як магніт на стружку
реагують зближенням на скупу рослинність
і в западині з лабрадориту
вихоплюють голову сніжного барса –
хутро його, як сніги Ельбруса,
запах пороху разом зі сморідним сміхом
витягує протяг у кондиціонер гвинтокрила:
барс підстрибує, ловить лапу
зубами, б’є хвостом о скелю, безумець,
зі сховку вистрибує і летить у провалля.
Гелікоптер, як вимпел, гордо злітає вгору,
здається, кулі дикої радості пробивають його обшивку,
у приціл гвинтівки хвилею ейфорії
підганяє образ гірського гвинторогого цапа
із зорею на лобі, куля летить у зірку,
приціл наближається, мов намагнічений
корпусом гвинтокрила,
пролітає повз гвинторогого цапа,
зірка в цю мить вибухає пишним квітом.
Видно гору з козлом, який лівим
оком дивиться, як з вогню вилітають скіпки і скалки
того, що було металом, кістками, сміхом і формами з Н2О.