Київ. Початок 50-х
Юрій Буряк
Фантасмагорія
Лампіони на ліхтарних стовпах із гербами
імперії і провінції, її складової,
гранітні пишноти й бики металеві, лобами
один до одного обернуті, прикрашають браму
входу в передпокої
до колгоспного ринку, де ріг достатку
з плодами раю по вінця – полішинелі,
що осанну співають народів батьку,
той пливе над свинячими тушами і дарами ланів до Хрещатика
в кітелі із дебелим
торсом, як і належить генералісимусові, орденами
всіяному – мислимими і не-мислимими, навіть у піднебесній,
спортсмени-велосипедисти з плакатами на велосипедних рамах
з клонованим вусанем і білими прапорами товариства «Динамо»
співають «і тот, кто с пєснєй…»
Пахне бузком у парку, знову цвітуть каштани,
парочки – вишиванки на парубках, у крепдешині дами,
з домішкою «Красной Москвы» «Шипр», «Ландыш»,
і Чкалов, а не Чехов, скажімо, з планшеткою йде від фонтана
теж до Сінного прямо;
в сутінках вечорових награші патефона –
хор хлопчаків і Бунчиков, Лемешев і Утьосов,
класик замріяним поглядом дивиться із балкона,
як до казарми крокує вишикувана колона
сталінців у матросках;
від весняного повіву шелестить незавершений допис,
муха зелена крапку ставить за словом «Сталін»,
гасло, карбоване злотом, вигуком «хай» окільцьовує опус,
проступає в останніх променях сонця Коби
профіль на портсигарі,
сходить ніч на Київ, темна, як боротьба в ідеологічних окопах.