Автопілот-2

Юрій Буряк

1

Один дзвінок до Кафе-хаузу – і все, що чекало

часу, набуває руху, шикується в хроно-колони,

і пам’яті пломінці окреслюються під лекалом,

пробиваючи забуття, тупість і заборони;

один дзвінок – і підтягуються масиви, як Армія Крайова;

і ті, хто поліг у Катині, і ті, хто повстав у Кракові;

і ті, що стовпами стали поняття «світобудова»,

Іоанн Павло чи Копернік… державність і група крові,

яка не надається інакшому трактуванню, окрім

того, що має, позначена особливим якимсь екстрактом;

починаються перегони, дні і ночі, від поту мокрі,

з мозком, як смолоскип, гоноровим, як характер

2

польський «Нєкто Валєвський», д. і. н.,

такий собі мудодзвін,

епатує публіку всякими витребеньками;

регіонали твердять, що не було в 33-му геноциду,

було мирне ухойдокання 7 млн. – причин

достатньо перейменувати Голодомор в акцію національного суїциду

(звісно, якщо була нація – кажуть, і її не було, було російське

бидло змарґіналізоване разом із сотнями народів,

серед яких бували часом і поляки з фіннами, і естонці з німцями);

Джіма Мейса називають Мейсоном

(майже Ватсоном) доморощені Шерлоки Холмси,

перетворюючи акт українського Холокосту

на такий собі детектив;

трагедію під Смоленськом пресують пресою –

якщо не в коня їдло, нехай буде корм у пса,

гончака, якому конче хоча б у Кончу дали втекти

заховатися за парканом.

3

За декілька презентативних літер

з великою на початку і гейби зовсім ніякою у кінці,

тому що на початку він мав свою націю і називався лідер,

на фіналі дистанції ставши фікцією на папірці.

Невже за недоторканність майна цей

чувак змарнував такий історичний шанс –

вивести на європейський шлях націю,

щоб стати такими, як ті, хто винайшов коньяк і шнапс,

гідними націотворчих джерел, у цьому випадку нацнапоїв?

А він замість того здав усе оптом

і вроздріб апологетам доандроповського ще застою,

зате має тепер держдачу, колекцію хомутів і гелікоптер

4

для обльотів маєтків у клітці уві сні й наяву,

в т. ч. над 11-мільярдовою (в баксах) Дюймовочкою,

такою милою (надто, коли обіцяє – кому халву, кому пахлаву

за 50 коп., а кому на халяву надбавки з обмовочками

й без обмов і очок – «каоліція галасує!», звісно, не за тюрму

з губсько-лозинськими коломойськими);

така вона граціозна –

особливо ззаду, а взагалі – на любителя (як – кому!),

звісно, якщо її в ряд поставити з шустера моськами,

5

буде вам суперлайв до невимовної прекраснодушності.

Колись було гасло: «Війна – палацам, мир – хатам!»

К бісовій мамі його і його націю! Обираймо дворушницю,

в якої $ 12 млрд на заморських рахунках!

Такого не снилося й жирним котам

або, як каже режисер Іоселіані, цього не витримати ніяким дахам,

навіть таким, під бляхою, як над Хільпшицькою,

яка блягузкає, мов останній «хам»

на грані ритуального скотства з голою цицькою

та інших фрагментів, деренчливий брязкіт бляшанки,

коли гебрейський кіношний бомонд різномов-

ний довкола неї крутиться, гейби кобелі біля шавки,

усі такі безкоштовні, безсріберники немов.

6

Польський амбасадор схожий на покійного Качин-

ського, Гирич каже: мабуть, усі посли схожі були на небіжчика;

польська кухня, як антипод тому, що під словом «Катинь»

(чи «Смоленськ» віднедавна) до хроніки впишеться.

Професор Грабович, Олесь Федорук і М. Рябчук

(згори помахав ручкою, як з пароплава),

ще й Селіван з Лип’янки скинувся, мов коропчук,

по мобілці (чи по молебні),

а польські потрави зникають у шлунках, як земна слава.