Паноптикум

Юрій Буряк

Тут лежать по сусідству дві красуні,

які не змогли звести розрахунку через дебет і кредит,

між башлянням і задумом вставити клізму фортуні,

і тепер поховають із ними і їхні секрети;

тут діджей в морозилці (чи вмер?) у маріхуани

серпанку, дух її забиває поспіль третю добу трупний запах;

пара юних джигітів, що впали у шахту на автах,

два пестунчики, з татами, володільцями лап волохатих;

популярна співачка (на неї учинено замах,

але вмерла вона не від кулі, а від розриву

серця, не назвавши рахунків, лише спромоглася на «мама!»,

на паркет повалившись зі склянкою аперитиву);

молодий поліглот (олігарх) з трьома формами раку,

співзасновник і власник двох банків і телеканалу,

що на погреб чекає, як з дупи творчак на відзнаку

з рук державного мужа в миру і каналії

одночасно у святцях одної з конфесій,

люди різного статку і навичок різних, професій,

що манінням спокуси дійшли тут добутку,

грибнички без кошолок і байкери без мотоциклів;

конвоїра, що з веж дерев’яних трубив на побудку,

не розбудять ні голосом, ані, по-дружньому, щиглем;

поряд з власником банків, імперій, тут люди,

що не мали житла, ані статусу, навіть обличчя;

гранду політфутбола сусідують морепродукти,

як тіла потопельників, також трупи, але політичні;

тут весь час реформують, затягують гейби в Європу,

все тут роблять не так, але вправно, a la «через дупу»,

від керма катафалку до ями тут відстань мала:

подивитися – красені всі! Й не потрібні могили –

виправляти горбатого, та коли все вкриває імла

й ніч надходить, з’являється тінь Некрофіла…

найстрашніше створіння з усіх на цім світі створінь,

він висмоктує пам’ять, ґвалтує і мучить не тіло,

смокче дух з упокоєних, їхню невидиму тінь,

просторікує, вбраний в професорський плащ, як месія,

своє мертве насіння, як вітер, він сіє і сіє…

тут трапляються навіть тіла без голів

і роками чекають, коли їх знайдуть, чудасія!

Оживають у засвітах терміни: Малоросія,

нпр., etc., etc., etc., але мухи «цеце» тут не мруть,

вуха духів стирчать з коридорів навіки спочилих,

потойбічного світу така неприваблива суть…

як і вісників темряви, із морозилок служивих.