Верхолаз

Юрій Буряк

1

Так, я сидів на лапі телевежі,

фарбувальник, а вони вже видерлись на шпиль;

метал проймав аж до кісток, з’явився нежить

і бовталось відро, а вдалині кіоск «Курчата-гріль»

видобував смертельні запахи для нюху,

одеську нюшку згадував і загадковий стиль

мого колеги-грека підлячити, коли, здавалось,

не було підстав; під нами цвинтар, там

ховали офіцера і взвод солдатів залпом

прощався з командиром, стояло кілька дам

у траурі, в хустках, й носовичками білими

2

тримались за носи, нам пощастило, залп був холостим,

а ми подумали, що це по нас, дебіли,

гатять, ліворуч – Бабин Яр, куди від залпу дим,

як хмарку, зносило; в самій скульптурній групі

було зловісне щось – мов тінь телеефіру

про Кузнєцова Ан. із Бі-Бі-Сі і «Голосом» укупі

торочило байки і славило Індіру;

наш лідер Голик спокусився, як з гелікоптера,

з вершини слави, шпиля телевежі,

і відстовбурчена кишеня мільярдера

(за мірками тодішніми) світогляд

звужувала й розсувала межі

3

можливостей, хоча й не так, як на тій бабі,

на «Мать-Уродіні» з мечем, подейкували, що спочатку

меч на Москву показував, за що прорабу,

кажуть на повному серйозі, «вивернули матку»,

меча не обрізали, а хлопці бачили ту бабу із нутра,

вилазили на пипки, у дітородний орган входили у касках,

я бачив їх, повислих на мотуззі на голові у неї, із метра;

наш лідер щойно подолав одну з вершин Кавказу

(можливо, Ельбрус) і тепер на Матір запросто вилазив

з відром сріблянки, пам’ятаю кадр, коли на пипці

він завис і перекинувся вниз головою, а внизу стояли німці

4

і німкені з автобуса із Франкфурта і думали, що робить «рашн швайн»,

блощиця ця, на велетенській дівці?

Я пам’ятаю, як лідер наш висів донизу головою на її кінцівці.