Як той поет

Юрій Буряк

Народ поступово сповзає в міністри і губернатори,

в керівники секретаріату ВР або уперед ногами

сходить ув опозицію до земних насолод

і втіх, тільки ти застряг – і стирчиш, патріот,

на темах, з якими пройшов од чорнороба до термінатора,

і перед кожним наступом знову розігруєш гами

чи розминаєш пальці, пускаючи струм до звивин,

часом із надзусиллям триматись по змозі прямо,

прямостоячий, в стійці чуєшся збитим з ніг,

як той поет, що згорів під Канівською горою, – згорів, але переміг

видову ознаку наших далеких пращурів, дивом

втримавшись на чотирьох, увесь час під парами…

Видно, зглянувся Бог…