Теологічне усунення етичного
Юрій Буряк
1
Памва Беринда зі Стефаном-братом,
друкарі, на порозі Лаври, Петро
Могила незрівнянний у рясі з лицар-
ським обладунком під нею.
Гізель Інокентій і Йосип Тризна
пробиваються до сучасників
з граверами «Анфологіонів», «Тріо-
дей» пісних і цвітних, з муміями
і привидами натрапляють на людей-
вузлів, що зв’язали часи й нитки
вір, також різних ідеологій, часом
на їхньому боці вигулькне янгол-
експропріатор і відбирає набуте
від імені Бога чи довірених осіб,
т. б. м., Промислом подароване.
2
Коли Авраам на віслюку трюхикав на гору
Моріа, де йому Бог призначив…
під лахами ніж лезом вдаряв об стегно,
холод металу пропікав його дужче,
аніж погляд його Ісаака, син-одинак позирав
на батька; небо ліворуч заходило в море,
з правого боку перисті хмари кров’ю цинобри
спливали. Коли Авраам наближався до місця
з агнцем, на сіні в маленькому повозі, агнець блеяв
і син посміхався, й кучері Ісаака до ягнятка
кучерів припадали. Погляд глибше входив
у Авраама, побрязкували дзвіночки на віслюкові,
копита вдаряли гучніше й гучніше,
копита осла, метроном Заповіту Старого.