Він і танцівниця

Юрій Буряк

1

Як його туди занесло, в той палац,

де дзеркала високі і стіни у стилі

версальських заль, мені повідав пацан,

що не розрізняв румби і танго, вальсу й кадрилі.

Тіла смага лилася смичком по струнах

і кастаньєти клацали, як запальнички;

перша поява її з вогнем під Джордано Бруно

засоціювалася і увійшла у звичку.

Він дочекався, коли вона вийшла з палацу

і з гори за нею ішов аж до вокзалу,

а серцевий клапан безперестану клацав

за шкалою Ріхтера по 9-бальній системі 9-им балом.

2

Вона ходила завжди одним і тим самим шляхом,

з червоного трамваю з широкими вікнами

виходячи ходою незрівнянною фламінґо, птахом

легко ішла до зупинки, загрожена троянськими війнами.

Автобус перепливав горбатий амурський міст

і повертав під віадук, пірнав із нею,

а кран портовий над баржею, як арфіст,

над Амуром схилявся, нагадуючи Орфея.

Її дім навесні заростав бузками,

вона була примою бальних танців, а він звав її балериною,

він знав, що вода не тече під лежачий камінь

і золотим дощем над Данаєю ніч жебоніла ринвами.