8. П’ятий сон Агамемнона

Юрій Буряк

Над Троєю обабіч стояли перисті хмари

Білі валуни вилискували над тісниною входу

Трощильна махина у вигляді дерев’яного коня підступала під брами

Загін аргів’ян наповнював плоттю гривастого коня зі свіжо тесаної хвої

З його голови як піна скрапувала золота смола. Коня штовхали на коліщатах без вигуків суворо і послідовно

Так пси порають своїх сук, у такому ж ритмі, з таким азартом

Обшивка на коневі з овечих шкур, вивернутих внутрішнім боком терлась о стінки і коліщатка раз по раз вдаряли в гаряче міжустя розпечених денним сонцем приступок, від яких ішло благодатне тепло

Скрипіла дерев’яна основа під колінами, і білі валуни прогинались над темним горизонтом, приймаючи коня у троянське лоно. Місяцеве світло сріблило плесо над Геллеспонтом.