Точка перша (чоловіча)

Юрій Буряк

Він, очевидно, себе накручував, але,

я.т.к., зблизька не розрізнити велике й мале,

ба, й те, що було малим для когось,

через його запалений мозок, стан якого

за вироком психіатра можна класи-

фікувати як маніакальний… повної назви

він так і не запам’ятав, але синдром

цей вплинув на життєдіяльність, як тромб,

що перекриває артерію, все зібгалось

в один вузол, а щоб не здавалось мало,

і підозріливих типів у чорному мерсі,

і вбитого під під’їздом, що жив на одному з ним поверсі,

приплів до вчинку її під знаком ?: виїзду на ПМЖ,

трудової еміґрації чи втечі у негліже

від чоловіка – як завгодно – суті це не змінило б,

аж до банального – гонитви її за мірилом

і розмірами того, чим живляться анекдоти,

що, втім, могло бути лиш прикриттям роботи

на благо вітчизни, котра комплексно дбала про все,

як про фігуру дбав би, приміром, корсет

Мата Харі + уява, яка у парі

з сумою невідомостей в лупанарій

перетворювалася і вганяла в трепет

стрепетів пару, над якими скрепер

часу, з’їхавши з траси в безповітряний простір, завис

гейби і маку пелюстям яко, лопотів знавіс-

ніло, здіймаючи хвилю кохання і ностальгії

за дощем із вогню і характером рельєфу кратера,

який сіяв суцвіттями попелу, і зопалу,

як над маковим полем, із опалу зоря світила

над засніженим Ейяф’ятлайокудлем, оле!

А на відстані, де земного тяжіння ґра-

вітаційні закони переходять у розряд

подій поміж сном і реальністю, в зоровому полі

крізь ілюмінатор видно було малого в куртці, Боїнґ

над атлантичним шельфом (як Бог) над узбережжям

тундри, і рибальські траулери, і ґренландські креші

і, мов краба клешні, на клавіатурі ґебеш…

руки, що тягнуть до себе, із шелестких одеж

гейби мелодію визволяють, і чеченський слід набирає

форм версії, що стикується з тим,

що сталося, як бордель із раєм,

і злучає лозоходців і відунів з екстрасенсами із ментярні,

але всі зусилля гебеш… і смерш… і менш тут намарні.

Сняться обличчя за шибою під дощем і живий товар,

чорні раби Артюра Рембо, Арктур, трюми з блядями,

біла ведмедиця з ведмежам посеред океану, жар

посилюється шелестом зелених купюр і різної проби

золота осені, що кінці обірвала і вкинула у хрущоби

доживати віку старечого, звісно, якщо допоможе «терен»

і пневматична зброя, до в наступних життях, я.т.к., повернень.