1

Юрій Буряк

Ти виходиш у зиму, переходиш дорогу

і йдеш до фонтана, де маскаронам

левів сніг заліпив роти, бачиш – з-за рогу

суне Джиґітов з ройтвелером без охорони,

окуляри його запітніли, як у провізора

скельця пенсне, коли він кладе шматочок

лайна на ваги. Сніг мете вздовж універмагу

аж до університету. Захурдижило. Б’є залізо

дорожнього знаку, як ударники у литаври,

і підйом на гору вул. Коцюбинського

переходить поволі в дорогу Хресну,

в путь хреста Господня й п’ять ран, як тавра,

в алюзії з Барановича, вітер гуляє в порожньому

хмарочосі, збудованому на велотреці.