7

Юрій Буряк

Той недільний ранок, в якому ти ж

молодий і твій батько, лікар, і риба-фіш,

і єврейська гостинність твоїх батьків,

і як віяло фінікійських царів

чи a la Літатлін, спектри площин,

дріжджі здоб рупанерівських і латинь,

і гебрейських літер золотим перетинам паладин,

дириґент того, що без еталонів,

фарбувальник веж і завсідник аристократичних салонів

(ми збиралися до твоєї хати, доморощені аристократи),

легкий на підйом: Одеса, Вологда, Севастополь,

Москва + Азія і Європа,

Латинська Америка зі «Стома роками

самотності», і з Булатовими рядками

Сезанн, Модільяні, «Мурило», підпільний ще Мандельштам;

на кому тавра не було де ставити, ставив штамп

і посилав із ядучих губ за цигарки димом,

perpetuum mobile з перегонки «Московської» на духовний стимул –

це все, що лишилося там, а! ще твоя половина,

ти, золота Ліно, зорі в очах, балерина, де час так повільно йде

у забарикадованому місті, де місто в облозі, й де

ми в одному обозі і в нас одна батьківщина.