16

Юрій Буряк

Ти подзвонив Михові і запитав, де він?

Зі слухавки почулось глухе: «На похоронах!»

Від несподіванки ледь промимрив співчуття по Олегові, братові його,

бо сьогодні «Медвин» –

книжковий ярмарок, де мав бути Мих., а він жде, коли загорнуть

і засиплють землею брата. Брат мертвий.

Різкіше, ніж несподівано, більше, ніж боляче;

ще тиждень тому за відмову Олега обстежити Мих. пляшку грозився розбити на голові головлікаря,

що зранку збирався відзначати свій день народження

в лікарні, утримуваній хлопцями з Домінікани (Монтевідео)

і нашою Національною Спілкою письменників за «бомажками»,

доступними, тільки не кожному.

Ти охоче приєднався б до Миха, надто, коли згадуєш, як після інфаркту брав лікарняний

в іншій лікарні, бо ця чомусь втратила право,

а лідер Я. на «Шустер-лайві» перед камерою випендрючується як панянка –

думає, люди не бачать, скільки захавав:

мало йому хавла за цілеспрямований гавкіт – готівкою і «чистоганом».

Виходить, ти востаннє обняв Олега у Золотоворітському сквері

як брата. Хто ж бо знав? У долі не виблагаєш милосердя,

наші недомовки-неприязні такі дріб’язкові, а от ритуальний сервіс

дорожчає. Скільки треба платити за фізичну присутність над домовиною в час духовної смерті,

на яку здатні лише живі (зокрема, й мери під час їхньої публічної кремації)? Мир вашому прахові, мертві.