19

Юрій Буряк

«Ти знаєш, сьогодні вранці ми посміхалися

в аеропорту; коли мікроавтобус вивозив нас на злітну смугу,

Варшава ще спала; а в точці призначення чекали москалики,

і вальс Шопена не мерехтів ще й натяком на Шиманського фугу,

але, як не прикро, – вибуховою хвилею над Катинню – це сталося…

Наших постріляних офіцерів шикує шок пам’яті,

шокує шик зла сталінських енкавеесівців,

не кращих за есесівців, старих парашутистів у павутинні памперсів:

яка різниця, де – на Колимі чи в Треблінці;

російський туман сусанінський, як очі в диявола. Смерть на паперті».