2

Юрій Буряк

Якщо тут отак, то як тоді у фізкабінеті?

За скляними дверцятами, де на табуреті

розглядав шмакодявок в окуляр мікроскопа

нині відомий на всю Европу

директор віденського Інституту ядерної фізики й математики,

а тоді – сільський вчитель, співкамерник укрграматики

викладача, альфонса і нарцисюги,

що пробився на Київщину з крайнього «Юга»,

де й балакати по-вкраїнськи вже розучилися,

і ось така придибенція: землетрус учинився!

Почалося з даху: попадали телескопи –

прилади для спостережень астрофізика «дядька Стьопи»,

що в семикласниць крізь Пі-астрал вивчав зоряну мапу,

як народжуються планети і з’являється плазма, речовина Езопа.

Сови з дашка позлітали й роздивлялися у притемнені вікна

з керівницею драмгуртка скліщеного чоловіка,

майбутнього боса віденської наукової канцелярії,

ну, а нині ще опечатаного надсекретним якимсь формуляром;

там траплялися ще й не такі землетруси,

в інституті селища ВНІВОМТ, єдиному у Союзі:

нпр., директора школи ганяв учень його, рецидивіст

(і це – колишнього енкаведиста!), вигукуючи: «Фа-шист!»,

піонервожата, над вимпелом поправляючи штору,

салют піонерський давала витримати «до упору»;

попередницю викладача з укрграматики вчитель столярки

навчив стругати п… незгірш рубанку;

і тоді вже здіймався рейтинг дідків кремлівських –

сепаратизм шили авторові котлети по-київськи.

Снєгірьов. Стус. Некрасов. Гельсінська група.

Прапори, як рум’яна з обличчя сановного трупа,

з площ не сходили і майбутніх майданів,

у пляшках тонули і феєрверках, струменях із фонтанів;

клеми зсунулись, відійшли в надтонкі контакти,

а тіні NN обіймів не розтискали, хоч лусни, як у Помпеях, – актом,

фізіології і здоровому глузду всупереч, наперекір законам,

в утробу земну провалюючись, як у китову, планктоном.

І тоді в нахил – нахил і навхрест по бісектрисі

луснув час і поповз-поповз, як тріщина в лінзі,

кілька блискавок вияскравило ґандж, несправність,

і накрилися дві галактики і одна туманність.