«День...»

Юрій Буряк

День

заплутаних

візій і дій, цнот,

чеснот і якихось

надій на якусь не-

здійсненність, знову піс-

нею про не-знищенність віє

звідкись-не-знати-ізвідки, тільки

свідки німі і кричущі на майданах

і на проминущих сих подобах рис-

талищ, де вчорашній товариш і друг,

демонструючи вправність рук без ознаки

шахрайства, починає ловити вчорашнього

зайчика пляму біжучу, і возносить на гре-

бінь душі нестерпучу хвилю кривд і образ,

що виказує час, коли друзі стають ворогами,

а з роками вони зело й люто нена-

видять власні личини

і втрачають контроль

без причини

над своїми…

своїми…

своїми.