«На...»

Юрій Буряк

На

похороні

І. Ж. в очіку-

ванні катафалка

з небіжчицею, одна

пані з літературних

адміністраторів дуже хва-

лила за “щирість” вірші по-

кійної; говорила щось на кшталт

“вона пише (писала) кров’ю серця”;

за цим відчувалося, що є поети і є тво-

ри, яких вона не розуміє, зміст яких, як

писав Лойола, тонший і піднесеніший за

той, який він (сприймач) може зрозуміти.