Думи з панахиди

Юрій Буряк

На

початку

70-х у кни-

гарні “Поезія”

на Фундуклеївській

(кол. Леніна, нині Хмель-

ницького) ціла поличка –

“Соло на сольфі”, “діонісійські”

вірші в “Дніпрі”, княжий град Витачів,

“ірпінська” трагедія, Виставка, до того ще –

“Білий кінь Шептало”, А. М-в, причетність до

Алли Горської і дисидентства, поряд з триликим Д.,

парочка на Сінному (класики), якісь великі інтриги нав-

коло “Києва” й Літскарбівні, золото партії на розбудову лі-

тератури під певну персону; “Вавилон”, геерушник з макетом

“КВ”; пристойна тінь непристойного активіста, його смерть

(вмер у Феофанії, притулившись головою до стінки); скан-

дали із листуванням (Кур’єр), Кривбасу, закоханий Ш-к

у ліричних соплях, Коньякович каламбурний, з-під

нього – полум’яний привіт стукачам, найхри-

стияннішим діво-курчам з травматичною

зброєю – ойя! Евое! І паранойя;

білоконеві перегони; світлий

абрис солі на софі; сіль

у Microsofti; добірна

латина дочки і сина;

будинок Мелен-

ського під го-

рою Флорів-

ського мона-

стиря,

пісня про сіроокого короля