Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

Нотатник (І)

Юрій Буряк

1

Прокинувся від того, що мав комусь потелефонувати,

гупала техномузика за стіною, з мегафона лунало:

“Картопля! Продається картопля. Цибуля…”

цього дня народилася мати

моя. І це лише перший рік, як її не стало.

2

Зустріч з Олегом Базилевичем, конструктором переможних матчів,

з його сином Олегом і з його навіженою жінкою,

зайшов до “Французької булочної”, випив чаю задля розминки і

підготувався до битви як мексиканський мачо.

3

Вчора по “Інтеру” у “Подробицях” видали “заказуху”:

лідер Спілки зайцем стрибав (Баранов),

мене акуратно вирізали: ані духу

ні титла із того, що мали казати з екрану.

4

Три дні тому ховали Миколу Сома,

який уславився тим, що з “Енею” піднявся нагору

з іграшковим мушкетом і секретарям –

заслуженим партизанам і Герою Союзу, вигукнув: “Руки вгору!”,

за що й поплатився членством у Спілці,–

вочевидь, за схильність свою до терору.

5

Приходив мій горілчаний друг на ім’я Горинич,

узяв Базилевича книжку, дещо додав до сюжету

по “Інтеру”: те, що є в Інтернеті – неповна версія.

Чи то в Ялті були в перестрілці жертви,

бо не все, про що по TV говорили, показали:

про зарплату в 16 т. й “говорящого” Гея про “мерси”. Є

підозра, що “merzотою” Гой не обме…

6

На Гончарівських читаннях у Дніпр. універі

виступатиме пан Кізяк із Боржома.

Форми виступу не з’ясовано.

Імовірно, говоритиме, якщо виступатиме, під фанеру.

Форма буде моржова.

7

Із С. Грабарем у вечірньому ефірі

на чорно-червоному тлі

згадав Платона і як на лірі

Орфей розказував те, що не слід

8

Із С. Грабарем у вечірньому ефірі

на чорно-червоному тлі

вдалися у лірику, в струни у лірі

в радіобункері у капітанській рубці на великому кораблі

9

В. Соловйов: любов як вираження

звукове посиленого статевого інстинкту,

відповідь на запитання Грабара:

чи є кохання визначальним у поезії?

10

Дніпропетровськ по-весняному теплий

а Київ іще в снігах

почувався як телепень

правди немає таки в ногах

11

Феномен Гончара у надреалізмі

(за Павличком). Близько до істини

плоть його книг як пам’ятник соцреалізму,

а дух – витвір національної містики.

12

З Базилевич І. розіграли бліц-криг:

гроші на бочку за оригінал-макет,

за 500 шт. геніальних книг,

заляпаний трохи “соплями”, усе ж пристойний букет

13

(З І. Берлина)

“людський матеріал”, за Бухаріним,

з плавильні буржуазного світу

надається до примусу: люди можуть бути покарані

(зокрема і фізичним знищенням) в ім’я абсурдного міту

14

Марк Аврелій влучив у точку:

життя наше – мить, крапля в потоці

величного Всесвіту.

Те ж саме і я мав на оці:

“Є в мене батько, син і брат.

І є вода проточна”.

15

З листа Ю. К. (з Єрусалима)

дізнався про смерть Володі Романова.

Помер він позаторік. Згадалося:

Інкерман. Долина

на Ескі-Кермен. І генуезька вежа понад лиманом.

16

Гінзберг казав, що найдужче

він надихався прозою Керуака.

Плагіатор таке не напише.

Це мережа енергетик, пов’язаних Зодіаком.

17

Відтворюючи головні миттєвості, із яких я створений,

вибудовую ієрархію, класифікую…

муміфікую своє повторення,

вічністю душу лікую

(“Скажи, як ти класифікуєш, і я

скажу, хто ти” Р. Барт, з Роб-Грійє)

18

Перед поїздкою в Дніпропетровськ

наснилося: мати й Володя мене відмовляють чи

підганяють в аеропорт –

літак на Торонто (?)

до відльоту лишалося 20 хв.,

мене врятувати може лиш понадзвуковий літак.

19

Злітаю до друга в Єрусалим у листопаді.

Інакше загину у цій клоаці, у “ядерному відпаді”.

20

З думкою про Мецената підіймаюся ескалатором,

слабенький Горацій Фета видає на гора

протестний ритм, але суєта

накриває хвилю і ритм повертається у безодню.

21

Підсумував Вернадського у семи запитаннях,

як продукт його Радієвого інституту,

як його провідник, як мікрон у тій ноосфері,

яка летить у нікуди

22

Кавафіс спав на гадку,

коли в колізії двох конфронтуючих

сторін я опинився між двома вогнями

і вперше не пошкодував,

що дня якогось, ставши мимовільним

свідком, розважливо у цім не засвітився.

23

Від Ів. Мих Дзюби

отримав на пошті книжку

“Не окремо взяте життя”

з дарчим написом:

“Юрію Буряку:

хай триває улюблена праця

й не вгасає потужне Слово.

Ще Вам стільки всього

попереду…”

Невже мені справді

“стільки всього попереду”?

24

На радіо у прямому ефірі

слухачка з Донецька

запитала про

вірш, в якому згадую

Аллу Горську (пан Гирич

мені панегірич).

За кілька днів перете-

лефонувала: пояснив,

що це вірш про Сергія Апостола,

про те, що у 70-ті

я вчителював у Гребінках

і згадую град Васильків,

пам’ятний не лише повстанням

чернігівців, а й диким убивством

української правозахисниці

і легендарної художниці.

25

Станкович, Мовчан, Мураховський, Толстоухов…

погруддя Драгоманова…

коли АВТ зачитав свого вірша-рефлексію

на слова російського президента

“Росія виграла б війну і без України”,

я дозволив собі згадати Кожедуба,

генералів і маршалів Рибалка і Тимошенка…

Герой України Євг. Фед., бувши трохи під мухою,

додав, що Тимошенко сидить у тюрязі…

Всі промовчали, тиша запала, і муху б почули,

наче хтось гучно перхнув у пристойному товаристві…

26

Вчора в метро на “Золотоворітській”

саксофоніст Ярослав з Кобеляк

з дівчиною-режисеркою:

я розповів про письменника,

котрий до того був льотчиком

(земляка Глущенка), молодшого

брата випробовувавча радянських

супервинищувачів, що служив

разом з Біленком, котрий завдав

мільярдних збитків рад. супердержаві.

Говорив: про наїв у письмі

дилетанта, приклад навів із живопису:

воли над яслами на фанері.