Нотатник (І)
Юрій Буряк
1
Прокинувся від того, що мав комусь потелефонувати,
гупала техномузика за стіною, з мегафона лунало:
“Картопля! Продається картопля. Цибуля…”
цього дня народилася мати
моя. І це лише перший рік, як її не стало.
2
Зустріч з Олегом Базилевичем, конструктором переможних матчів,
з його сином Олегом і з його навіженою жінкою,
зайшов до “Французької булочної”, випив чаю задля розминки і
підготувався до битви як мексиканський мачо.
3
Вчора по “Інтеру” у “Подробицях” видали “заказуху”:
лідер Спілки зайцем стрибав (Баранов),
мене акуратно вирізали: ані духу
ні титла із того, що мали казати з екрану.
4
Три дні тому ховали Миколу Сома,
який уславився тим, що з “Енею” піднявся нагору
з іграшковим мушкетом і секретарям –
заслуженим партизанам і Герою Союзу, вигукнув: “Руки вгору!”,
за що й поплатився членством у Спілці,–
вочевидь, за схильність свою до терору.
5
Приходив мій горілчаний друг на ім’я Горинич,
узяв Базилевича книжку, дещо додав до сюжету
по “Інтеру”: те, що є в Інтернеті – неповна версія.
Чи то в Ялті були в перестрілці жертви,
бо не все, про що по TV говорили, показали:
про зарплату в 16 т. й “говорящого” Гея про “мерси”. Є
підозра, що “merzотою” Гой не обме…
6
На Гончарівських читаннях у Дніпр. універі
виступатиме пан Кізяк із Боржома.
Форми виступу не з’ясовано.
Імовірно, говоритиме, якщо виступатиме, під фанеру.
Форма буде моржова.
7
Із С. Грабарем у вечірньому ефірі
на чорно-червоному тлі
згадав Платона і як на лірі
Орфей розказував те, що не слід
8
Із С. Грабарем у вечірньому ефірі
на чорно-червоному тлі
вдалися у лірику, в струни у лірі
в радіобункері у капітанській рубці на великому кораблі
9
В. Соловйов: любов як вираження
звукове посиленого статевого інстинкту,
відповідь на запитання Грабара:
чи є кохання визначальним у поезії?
10
Дніпропетровськ по-весняному теплий
а Київ іще в снігах
почувався як телепень
правди немає таки в ногах
11
Феномен Гончара у надреалізмі
(за Павличком). Близько до істини
плоть його книг як пам’ятник соцреалізму,
а дух – витвір національної містики.
12
З Базилевич І. розіграли бліц-криг:
гроші на бочку за оригінал-макет,
за 500 шт. геніальних книг,
заляпаний трохи “соплями”, усе ж пристойний букет
13
(З І. Берлина)
“людський матеріал”, за Бухаріним,
з плавильні буржуазного світу
надається до примусу: люди можуть бути покарані
(зокрема і фізичним знищенням) в ім’я абсурдного міту
14
Марк Аврелій влучив у точку:
життя наше – мить, крапля в потоці
величного Всесвіту.
Те ж саме і я мав на оці:
“Є в мене батько, син і брат.
І є вода проточна”.
15
З листа Ю. К. (з Єрусалима)
дізнався про смерть Володі Романова.
Помер він позаторік. Згадалося:
Інкерман. Долина
на Ескі-Кермен. І генуезька вежа понад лиманом.
16
Гінзберг казав, що найдужче
він надихався прозою Керуака.
Плагіатор таке не напише.
Це мережа енергетик, пов’язаних Зодіаком.
17
Відтворюючи головні миттєвості, із яких я створений,
вибудовую ієрархію, класифікую…
муміфікую своє повторення,
вічністю душу лікую
(“Скажи, як ти класифікуєш, і я
скажу, хто ти” Р. Барт, з Роб-Грійє)
18
Перед поїздкою в Дніпропетровськ
наснилося: мати й Володя мене відмовляють чи
підганяють в аеропорт –
літак на Торонто (?)
до відльоту лишалося 20 хв.,
мене врятувати може лиш понадзвуковий літак.
19
Злітаю до друга в Єрусалим у листопаді.
Інакше загину у цій клоаці, у “ядерному відпаді”.
20
З думкою про Мецената підіймаюся ескалатором,
слабенький Горацій Фета видає на гора
протестний ритм, але суєта
накриває хвилю і ритм повертається у безодню.
21
Підсумував Вернадського у семи запитаннях,
як продукт його Радієвого інституту,
як його провідник, як мікрон у тій ноосфері,
яка летить у нікуди
22
Кавафіс спав на гадку,
коли в колізії двох конфронтуючих
сторін я опинився між двома вогнями
і вперше не пошкодував,
що дня якогось, ставши мимовільним
свідком, розважливо у цім не засвітився.
23
Від Ів. Мих Дзюби
отримав на пошті книжку
“Не окремо взяте життя”
з дарчим написом:
“Юрію Буряку:
хай триває улюблена праця
й не вгасає потужне Слово.
Ще Вам стільки всього
попереду…”
Невже мені справді
“стільки всього попереду”?
24
На радіо у прямому ефірі
слухачка з Донецька
запитала про
вірш, в якому згадую
Аллу Горську (пан Гирич
мені панегірич).
За кілька днів перете-
лефонувала: пояснив,
що це вірш про Сергія Апостола,
про те, що у 70-ті
я вчителював у Гребінках
і згадую град Васильків,
пам’ятний не лише повстанням
чернігівців, а й диким убивством
української правозахисниці
і легендарної художниці.
25
Станкович, Мовчан, Мураховський, Толстоухов…
погруддя Драгоманова…
коли АВТ зачитав свого вірша-рефлексію
на слова російського президента
“Росія виграла б війну і без України”,
я дозволив собі згадати Кожедуба,
генералів і маршалів Рибалка і Тимошенка…
Герой України Євг. Фед., бувши трохи під мухою,
додав, що Тимошенко сидить у тюрязі…
Всі промовчали, тиша запала, і муху б почули,
наче хтось гучно перхнув у пристойному товаристві…
26
Вчора в метро на “Золотоворітській”
саксофоніст Ярослав з Кобеляк
з дівчиною-режисеркою:
я розповів про письменника,
котрий до того був льотчиком
(земляка Глущенка), молодшого
брата випробовувавча радянських
супервинищувачів, що служив
разом з Біленком, котрий завдав
мільярдних збитків рад. супердержаві.
Говорив: про наїв у письмі
дилетанта, приклад навів із живопису:
воли над яслами на фанері.