Воля

Юрій Буряк

Якби твоя воля й мотив нав’язався

(а вільному – воля, аби лиш мотив!),

та воля твоя заслаба й нежива вся,

в яку ти вживався, як в імператив,

що злежався в чайний листок і зібгався.

Ця воля втрачала основи, й причини

були нез’ясовні на вияв її:

вона то стискалася, то від чаїнок

(до чину її долучались чаї)

ставала якимось відлунням почину –

початком чогось, що втрачало начало,

як воля того, що ішло не з джерел,

що мало якесь невиразне вмочало,

який невідомо навіщо бере

чи привід, чи натяк, чи зарис нотаток

без певного задуму, гідного фабул,

де в діях осіб – вольовий динамізм,

а тут невідомо нічого до tabul…

до tabula rasa, ця воля – заміс

із глини, з табличок, ще до інкунабул.