(Вузол) Атлетика

Юрій Буряк

Борцівські мати в тренувальному залі на стадіоні; запахи поту, напруга м’язів, гупання тіл об мати; П.П., тренер з вухами, зарослими шкірою з обламаними хрящами: переведення в партер, млини і захвати, як мішок із лайном, фраєр місцевий летить (місцевий Дерек Чесора) з “вітряка” й куприком пробиває кригу калюжі;

“коні” і перекладини, кільця, високі вікна спортивних зал, усвідомлення своєї ваги – в прямому і переносному: чи є на Землі хлопець, що, маючи 58 кг ваги, міг би мене побороти?

…Біль поразки, принизливе відчуття, твоя приреченість, прочитана в очах тренера (після операції ти вже не зміг відновити форми).

Сірий день однієї з найбільших спортивних зал Дніпропетровська, присмак крові під язиком, біль поразки, спалахи вмінь і навичок у Микільському (припечатав тушу самозакоханого мудака до його ж кізяків). У Гуляйполі покатав на “вітряку” місцевого вожака, який став твоїм ад’ютантом. У Гребінках врятував директора школи від розправи вихованця з кримінальним досвідом (шмат мого довгого волосся лишився у нього в руці, але морду йому розквасив, дотискаючи затиск лівої до вростання пики в підлогу – як учив П. П.)

і т. ін, і т. ін., і т. ін.