Парасолька

Юрій Буряк

Червона парасолька відпружинить

на перший дощ після снігів;

волосся, яке пахне, як жоржини,

і все, що потрапляє в об’єктив –

з горою Вітовта, з булгаковським будинком,

де хуртовини хвіст поміж домів

затиснуто й Растрелія родзинка

бентежить граціозністю, напів-

обернена понад амфітеатром

з подільських вуличок, де поспіль прірву літ

за кроком крок і кадр за кадром

єдналися в кристал вогонь і лід –

для тебе все, смішлива і дитинна.

А я, старий, ще не такий старий,

щоб не відчути, як тремтить пружина

під парасолькою, що пурпуром горить.