Про слух, зір, нюх і ще про дещо

Юрій Буряк

Іноді дещо не налазить

на голову, тому що задовгі вуха.

Слух залежить від маси

слини на язиці, насухо

слова повзають ящірками

і здається, що ви Демосфен,

котрий пережовує камінь,

і слово під тиском шарів атмосфер

можна мов кістку виймати руками

Проблема вуха дотична

Впритул до проблеми слуху

Отже, на слово можна поглянути, ви

вмикаєте зір, як ліхтарик “кажан”

і посилаєте погляд свій кутовий

на слово-мов-криця чи лезо ножа.

Зважте лишень, що слух буває

в кожного свій, не забувайте вмочить

язика у слину перед тим, як навзаєм

від замка шукаєте ті ж самі ключі.

Або, скажімо, під час пасажів

на презентаціях, виступах і т. ін.

не слухайте, що вам ведучий каже –

прикиньтесь, що ви не якийсь кретин.

Проблема вуха дотична

Впритул до проблеми слуху

Слух це форма с. р. бар’єра –

коли мовний бар’єр подолано, вам

по плечу будь-яка кар’єра

і легше збувати слова як товар.

Від слуху залежить не тільки слава,

не тільки гроші, а й майбуття:

якби не тугий був на вухо Авель,

то й Каїнові не знадобилось би каяття!

Особливо слідкуй, коли вимовляєш “г” –

не “гейкай”, і “о” не плутай із “а”;

запам’ятай, що є винятки – скажімо, Микола ¥е,

а більшість “ге” – то самопіар.

Слідкуй, особливо, коли римуєш, де “р” і “л” –

На генетичному рівні, бува, реагує

слух на звуковий спіричуелз:

пливеш, радієш – а ти вже за буєм

і зносить тебе течія морська

туди, куди вже й зір не сягає

і не дотягується анічия рука,

хоча й причин, крім вимови, здається, немає.

Але буває, що зір і слух

(і це – найгірше) у нестиковці,

тоді розраховуй лише на нюх,

і коли щось унюхаєш, не соромся –

відчуй на дотик його і смак,

розжуй, коли треба, та не барися

й випльовуй мерщій, коли щось не так:

чи то круто ще жовток не зварився,

чи рідина як живий слимак.