2

Юрій Буряк

Травень, пляж на острові,

канатна дорога,

байдарки, вітрильники, під мостом вода,

як у гірських річках,

і час під мостом

з Монастирського зводить нас,

може, востаннє: ти, я і він,

наш маленький син,

на горобчика схожий, що на набережній Дніпра

ловить ритм з прибережних барж,

обладнаних під кафе.

Було декілька виїздів з Петриківки в місто

(принаймні, два) після

того, як батько мій сказав, що такого добра

нам не треба, ми зустрічалися у готелях,

першого разу – в центрі,

де тепер новобуд, сталінського бароко

шедевр, з колонами з шоколаду

і фіранками, за якими філери

проявлялись мармизами з мармуру,

як сатири в сортирах,

чорнилом крізь промокашку,

з фікусами в коридорах і привидами в галіфе,

що, одначе, не заважало нашим

з плиткою шоколаду на видолинку

відчуттям самотності в насолоді.

Вдруге це було на енному повер-

сі із майданчиком оглядовим –

того, що відходить,

знімок з натури,

пейзаж, який віддаляється

вранці, гаснучи з ліхтарями,

моїми пальцями по твоєму тілу

точками акупунктури.