2. Дмитро

Юрій Буряк

Другий прийшов і каже: «Ми з Іваном удвох на Риму

оселились, на хуторі біля Верхньо-

дніпровська, батько залишився там, де, коли ми з Сибіру

повернулися, хату поставили у степу,

а ми ближче до Бородаївки, там, де му-

сіли бути ще родичі наші, які не померли

в ті голодні роки… батько повірив…

ми пройшли пів-Європи й пів-Азії, доки путь

привела нас назад на Вкраїну… пам’ятаю той рік,

тоді саме вмерла наша мати Оксана;

ми кіньми із братом приїхали і забрали

тіло її, аби виконати материн заповіт –

поховати на цвинтарі, на хуторах, на горі;

ми везли її ніч в домовині, поклавши на сани.

Пам’ятаю, як кидали землю і в руки брали…

Там – у морі Дніпродзержинському – весь наш рід…»