1

Юрій Буряк

Персонажі-анахронізми захопили простір вітчизни

і терзатимуть нас до Судного дня

в нашому Константинополі, в нашій Айя-Софії,

Єфреме Сирине, Великий Василію, Іоанне Золотоусте, вії

підійміть: бісівня

захопила наші престоли, паперті наші, стодоли,

варвар ступив на царський поріг:

«наші криваві усобиці», «кови наслідників наших» –

перед усіма святими плачмо, Боже, блажи-

мо: ворог нас переміг;

усе почалося з флоту, потім пустять босоту

руйнувати собори, твердині духу, монастирі,

горло Босфору затягує зашморг варва-

рів, перетнули рів царгородський, барва

багрянородних царів

воду обагрила чисту, в розспіві акафісту

мученику Георгію, що завоює світ,

розчиняться скрики, вигуки християнської мрії

захисників, під мурами Айя-Софії,

під мурами світу, під

нашою церквою-ліпотою, під брудною п’ятою

знаки письмен зі святих наших книг,

твори святих, знаки, думки, слова шабля зріже.

В’язь. Блиск. Пітьма тисячоліть. І рана свіжа

волатиме до чужих.