1

Юрій Буряк

Вечір повного місяця понеділка

після вербної неділі,

на тлі карнавальної маски набубнявіла гілка;

рішучий крок пам’ятника Чкалову, близького до цілі;

поміж будинками, які владі колись набудувала Спілка.

Класик впівоберта світиться, гейби з гіпсу,

фарба бронзою лисніє,

а натомість маски голуби залишили на обличчі віспу;

він дивиться на браму МНС з думою про Росію

і капелюх жебрацький, і думає, куди йому дременути звідси.

Вчора слухав я музику у кенасі,

вирва псячої потали,

сьогодні маска місяця з потойбічного карнавалу,

де Чкалов іде з калом на голові до зруйнованого Сінного

базару, портали

якого з лиштвою «сталінського бароко» вже не на часі.

На часі

реквієм по одному песику-кудланеві.

Цього замало. Чорний Шнітке:

дивовижно суїцидна скрипка і піаніст Девід

чи Джонатан Пауелл вириває гланди гицелю з фортеп’яна;

замість кулі убивцеві – мітка

на часі тобі, сумноокому. Таким був і пес убитий.

Нівроку сервіс!