2

Юрій Буряк

Труп його лежав цілий день на бордюрі,

авта всякої еліти

з водіями, які геть не розумілися на скульптурі,

байдужі до Чкалова й класика національного неоліту,

тим паче до трупа (напроти входу до супермаркету) у собачій шкурі;

можна ставити свічку – тебе, собаку,

якось треба пом’янути,

та як, не поховавши? Якась жінка під’їхала до «Чумацького шляху»,

вийшла з авто і зі слізьми в голосі в мобільник позасвітних баламутів

почала благати пригнати катафалка, з чиновного крісла підняти с--ку.

Смерком у середу зустріч біля фонтану,

сходи седмиці страсної:

чути кроки, прикладів брязкіт, бій барабанний,

кисневий голод захмарного Скрябіна доби перехідної

(з проектом Держдуми зробити Київ столицею тундри) у виконанні

того ж Джонатана, що тримав, як термос,

залу в шорах і напрузі

(як фалічна голка адміралтейська тримала сперму

для штучного запліднення і розмноження клонів-друзів).

Кого вибиреш ти (servus, Mudonno!):

пса-кудланя з розбитою головою чи вгодоване людське stervus?