4

Юрій Буряк

Вчора все захлинулося біля ВР,

на шляхах лютували менти, як гестапо;

схоже, ми повертаємося в СРСР –

хто битим шляхом, а хто етапом.

«Що робити?» – питання болюче як застуджений нерв

трійчастий, і до того ж наш патріарх Павличко,

виступаючи, чи то рівновагу втратив, чи, словом,

розсік брову, і перед публікою, мов Кличко,

постав з розбитим обличчям

(я пам’ятаю його біля Оперного ще чорнобровом,

років з тридцять тому…). Що це: ораторська звичка

чи останній ривок?.. Ми докотилися до «латіносів»,

влада уподібнюється диктатору з «Осені патріарха»,

що свого генерала підсмажив, підготувавши до виносу,

з петрушкою в носі… «Що буде завтра?» –

запитав мене друг за кухлем пива 30 років тому в «Гамбрінусі»…

А завтра було три смерті генсеків, передубова перебудова,

майже 20 років перетягування канатів од аеростатів

чотирма президентами, а до того – Чорнобиль,

і ось Мексиканська затока, а в штаті Айова

чи Меріленд – олімпійські ігри з демонстрацією шпагатів,

до яких вдалося не тільки тіло, а й рідне слово

без результатів…