2

Юрій Буряк

Моя мати теж наполовину німкеня,

я так вважаю, дочка австрійського військовополоненого,

я в Німеччині, в Лейпциґу, у телефонному покажчику

в готелі “Континенталь” знайшов

носіїв прізвища мого діда –

Ангел, чи Енгель, Пауль.

Я не зовсім згоден з офіційною статистикою дореволюційною

по Києву: росіяни, поляки, німці, вірмени, греки, євреї і аж на

останньому місці – українці;

ця арифметика видається мені тенденційною.

Що це ми все про німців та про німців!

Їх було не менше і в провінції!

Мій батько навчався в німецько-українській школі

у Фрайлебені чи в Найвегу, в німецькій колонії.

В Києві на вулиці Жандармській (в народі – Українській), колонія

жила еліти нашої, і не лиш «За двома зайцями»

відбивали статистику ґетто «малоросів»: там племінниця

Драгоманова,

європеянка столична творила неабиякі шедеври

в поезії і драматургії.

На польській вулиці (сьогодні – Інститутська) Річ Посполита

мала осідок, де приймали Миколу ІІ, всі ці Познанські, Рильські і Антоновичі, Котарбінські і Городецькі – українські, а не німецькі.

Хоч паралельно йшла Лютеранська, де німці київські

зі Шлейфером, Бунге, Мерінґами, Брандтманами

і гр. Вітте, Дубельтом і Бенкендорфами,

а Боярка з курортом

для попів, там родичі Грушевського збирались

і Жоржика Вернадського на дачі Василенко на колінах тримав,

до речі, він був очільником якогось бюра, прес-аташе у Врангеля

і став засновником славістики у Штатах…

Вернадський-батько в Боярці (чи в Ялті?), в тифозній лихоманці

прозрів теорію про ноосферу, це був післяшишацький час,

час формування нового польоту…

Ейнштейн? Ні, я не знаю, за що він Нобеля отримав.

Не за теорію відносності? І навіть не за?.. Коли Вернадський

був у Празі, на прийомі у Карловому університеті, здається,

Ейнштейн стояв у гурті науковців перед ним, світилом…

Що винайшов термометр інтелекту і визначив його вершинні злети

і коливання, розтягнуті на сотні літ… від Архімеда

до Ренесансу і нових часів, простежував геологічний час

і тектонічні зрушення в умах, і пояси земні,

які він відчував як власний пульс.

У тифозній гарячці йому наснилося інше життя,

кохання до молодої леді,

задля якої він покинув кристалографію і ґрунтознавство,

світ старосвітських трагікомедій, і того ж Ейнштейна,

застиглого в Архімеді,

це було інше, красиве життя на латиноамериканському континенті.

Там він став психіатром і конструктором,

як і син найкращого психіатра всія імперії,

що тоді моделі свої запускав у Святошині і на Приорці,

онук православного священика зі Сквирщини, авіаконструктор і

видатний теолог Ігор Сікорський.

Я був знайомий з дружиною рідного брата радника Ейзенхауера,

батька водневої бомби, американського Сахарова,

Юрія Кистяківського, одного з перших російських танкістів,

що, підбитий червоними у Криму, до вранґелівців пробився

і разом з Вернадським Георгієм з Ялти виплив на пароплаві,

висадився в Константинополі,

що ви знаєте за Набоковим і Булґаковим.

Кистяківський як винахідник детонатора

ам. водн. бомби був українцем знаковим.

Батько завжди казав моїй мамі: «Досить тобі про австрійців!»

Чоловік сестри її писав на батька доноси;

батько думав, щоб таке не спало на думку й моїй тітці,

переконаній сталіністці.

Щодо Жанни, я бачив її в театрі Франка у виконанні Сумської,

а дочка однокласниці зіграла її у відомому фільмі Люка Бессона.

Бачите, світ тісний: між Нью-Йорком, Парижем, Києвом і Москвою

скільки спільного в нас, не лише любов до Бурлюка, до Маневича

(Абрама, Абрама, того, що писав Подолу дахи)

і до чавунного маскарона

в Ботанічному парку академіка Фоміна, до бузку під мурами

монастиря св. Іони.