4

Юрій Буряк

Три-

валий час

я жив (живився)

щасливим невідан-

ням: моя дружина,

найвродливіша жінка,

несла відблиск божествен-

ного сяйва, подарованого мені

трансцендентною сутністю того,

що мало народитися з мого протесту

проти нищення рідної культури в мега-

полісі Коммода, тупорилого імператора,

котрий кохався на гладіаторських боях

і вбивствах тварин, яких йому звозили

з усієї імперії; її камейна врода,

якщо й не вивищувалася до

рівня богів, то обдаровува-

ла відчуттям причетності

до чогось божественного;

я довго був у невіданні

щодо її справжнього

обличчя,

засліплений вродою –

даром, на який заслуговував.

Мене кинули на арену під

копита биків, на їхніх

рогах теліпалося

моє знедуховле-

не тіло.