1

Юрій Буряк

«Тут жили мої друзі. Тут було гетто,

за прогонами цих руїн

і за вікнами, крізь які видно небо

…і новий Ізраїльський центр;

ті померли, бо ніщо тут не вічне,

не тільки будинки;

ті давно розбрелися і зовсім не цікаві мені,

а я – їм: наприклад, у дитинстві

я товаришував з планеристом,

він і досі займається літачками,

а мені це вже нецікаво…

Я оце думаю про Святу Вероніку,

про пустелю і лева, і ту Вероніку

на левові сидьма…

мою жінку кохану… перетрахало пів-Москви.

я до цього ставлюся з розумінням.

Із-за рогу будинку – голова карася велетенська,

а в кінці із-за дому вигляда його хвіст:

так я бачу трагедію міста,

яке населяють жлоби».