Зимового вечора в Ялті

Йосиф Бродський (переклад Юрія Буряка)

З Левантії сухе його лице,

заховане гвіздочками у бачки,

коли виймає сигарету з пачки,

на підмізиннім неясне кільце

заламує раптово 200 ватт

і мій кришталик спалаху не зносить.

Я щулюсь, і тоді крізь дим він мовить

поволі: “Перепрошую”. Дива.

Січневий Крим. На чорноморський ріг

зима приходить буцім для забави:

і не спроможен втриматися сніг

на лезах бритв і спичаках агави.

Порожні ресторації. І чад

брудних іхтіозаврів, рейду ритми,

запрілих равлів чути аромат.

“Ви будете мерзоту цю?” “Та лийте”.

Отож – усмішка, сутінки, графин.

Віддалеки буфетник ляска в руки

й кружляє, наче молодий дельфін

довкруг хамсою повної фелюки.

Квадрат вікна. У горщиках – жовтяк.

Сніжинки – мов роздмухувані горном.

О часе, зупинися! Ти не так

Прекрасним є, як – неповторним.

Січень, 1969