«Чверть століття минуло...»

Юрій Буряк

Чверть століття минуло. Тоді, в цей день

Літо раннє явило на першотравень

Таку лагідну тишу, на луках ірпінських трави

Квітами спалахували де-не-де.

І зустріч з Михайлом на станції так

Запам’яталася, що й через багато років

Усе молоде в моїй пам’яті – від потоків

Світла до слів, хоч цитуй їх, але цитат

Буде нині замало для пояснення того,

Що сталось, давно не вписуються до контексту

Ті слова, як Нью Йорк чи Київ ув античний Пестум.

Тоді гахнув Чорнобиль, і його вогонь

Не вкладався в усвідомлення наслідків і кінця

Літа й літ, як вони існували доти.

Профіль твій був Праксителевої роботи,

Рік минув, як побралися ми, і з лиця

Ти вродливиць нагадувала ще тих

Римських елегіонерів у вистояності, улеглій

Високостям дзвінким, як метал елегій.

Це був час, коли сонце із сонячного сплетіння

Перетворювалося на дих.