Портрет невідомої

Юрій Буряк

Благала, щоб не покидав її, бліда,

Вночі на грудях плакала, просила

Переказати претору, котрий віддав

Наказ, щоб зачекав, поки доносить сина.

Та не почув, не він, а той, у кого влада

Земна, і той, хто небесами править,

А вже за місяць гуртував Палатин

Когорти ветеранів для відплати

За всіх, полеглих у германських тванях.

Злягла перед пологами. З марноти.

Та завдяки різцю й митця старанням

Дійшло її погруддя з теракоти.