Півчий дрізд

Юрій Буряк

1

Вже грудень проминув, уже пройшло Різдво

І на Йордань зібралася ватага

Купальників, та у права зима

Ще не ввійшла і статус-кво

Її ще не потверджено, атака

Захлинулась; як не було, так і нема

Ні снігу, ні морозів. Але дрізд,

Що звив гніздо у дикім винограді

У центрі міста, кричить уранці (на мороз);

Його навдивовижу мелодійний свист

Тремтить у безнадії безпорадній,

Мов на дроздів наслали Холокост;

Він ще співає, але спів уже

Примерз до діафрагми, і хрипіння

Виказує застуду, й голосник

Запасти мусить, і не вбереже

Дрозда залітного у холоди терпіння,

І марність ламентацій голосних

Віщує неминуче днів кінець

І нарікань – погоду аномальну

Урве нарешті божий рішенець

Й співця зупинить кров артеріальну.

2

Як шкода мені півчого дрозда,

Що прилетів до нас із теплої Європи,

Яку із Балтики й Атлантики вітри

Узимку зігрівають; дарма до нас пристав –

Впадеш у сніг угноєм у некрополь

Під лозою серед нездар і сяючих вітрин

Ти, що так пристрасно вітав торік весну

Самозакохано на туєвім вершечку,

В новій вітчизні рай для дрозденят

Збирався будувати, що ж, заснуй

Тепер на голосі морозяну вервечку –

Ти щойно зрозумів з приходом дня

Хрещенського, що настає кінець,

Ти щось іще силкуєшся сказати,

Та в серце входить холоду свинець,

А в мартиро-

лозі окреслюються дати.

Популяція європейських паркових дроздів, що внаслідок потепління міґрувала в Україну, щозими втрачає до 90 відсотків своїх особин.