Моріс. Імпровізації

Юрій Буряк

1

Там був брат. Там був Олег.

Там була ти.

Амбу-

латорія часу, але

табула раса,

нові світи,

світло кривавих ампул

до німоти, до хрипоти, там була ти,

там була ти, там була ти.

2

Біг-бем, бій з башт, б’є дзиґар,

пап’є-маше,

рашпіль

історії, шпилі, ангар

нашого часу

пустіє вже,

сходить зі сцени джазбенд,

почет божеств марних торжеств, схожий на жест,

схожий на жест, схожий на жест.

3

Мім Брат мій, пагорбів біг

Совок Батий

благо-

вістує минулим тобі,

Савонаролу,

Понт і понти,

пляму томатну, плаху,

а ти, де ти? Без прямоти, хвиля в борти,

хвиля в борти, хвиля в борти.

4

Шторм штор, бриз, лет корабля,

легко риплять

щогли

з канатами, і конопля

в подиху дами,

їй 25,

Моріс ридає, ґьорли

в інших ролях, звук як реп’ях, скрипка-рояль,

скрипка-рояль, скрипка-рояль.

5

Шал двох дам і барабан,

палуби мідь,

пара

над кригою, хмар боротьба

і парабелум

у змрок століть

цілить, у серце шмари,

щогли самі, трюми німі, там була сіть,

там була сіть, там була сіть.

6

Море штормить

і корабель

титрами богорозрядів

кришиться в нонпарель.

7

Шурх, шум хвиль. Ось він пливе,

зринув з глибин,

досі

він безвісти благословен,

ринвами страху

луска рибин,

сіті в морях на просвіт,

щезнув аби, ні ж бо, аби зринув з глибин,

зринув з глибин, зринув з глибин.

8

Риб рай – риф, штих кораблів,

Рим, силует,

вихор

утеч і нагору щаблі,

вир новотвору

і знак ua

з назви обшивки звихом

час прибере, так, мабуть, ет… рим силует,

з ним тет-а-тет, з ним тет-а-тет

9

був той бриг. Вир був і риф,

прірва зо дна,

вирва

і вирваний, вибитий з гри

зграйками риби

довкіл стерна.

Мир Вам, джазмене Ірвінг,

мойр Вам у снах, море відзнак… то є одна

прірва зо дна, прірва зо дна.

10

Був нам знак (тим, хто спізнав

смак висоти):

шхуна

зірвалася в небо зо дна,

значить, так треба –

з дна піднялась акула,

простір простиг, час перестиг, ті, що із тих,

з трюмів кістьми й смак, висоти

11

смак, гак, змаг, дзвін, згук, метал,

ніс, бушприт,

магма

теорій і аквапортал:

«Змилуйся… Аве…» –

римський дінарій, драхма,

вбитому спит, спритному сприт, борт і бушприт

з лезами бритв, з лезами бритв.

12

Море штормить

і корабель

титрами богорозрядів

кришиться в нонпарель.

13

Шал патл, шатл. Мойри, смички,

щогли антен,

мокрим

відторгненням йде напрямки

море в Атени

і з-під Атен,

як фермопільців докір

чи як святе, те і не те, щогли антен,

щогли антен, щогли антен.

14

Рве час в’язь. Голосу хрип,

надрами дих,

коло-

ратура туману, бугри-

еретомони,

кристал води

і надкристальне соло

із німоти, із хрипоти, знов у льоди,

знов у льоди, знов у льоди.

15

Сплеск лез, ляск. З гребеня вниз

плес перелиск,

з тебе

вода скрижаніла, Улісс,

Лесбос огріла,

час василіск –

тиша підводних стебел,

тлумлячи сни, падає вниз на далини,

на далини, на далини

16

світ без мір, безміру хлань,

звітрена гладь

брезклих

дзеркал передчасся, імла,

ваги безодень,

і бог і тать,

плями на Сонці й сплески

давніх проклять за благодать – тих, котрі сплять,

тих, котрі сплять, тих, котрі сплять.

17

Зрив, здвиг, зсув. Гейби вітрил,

зачісок змет,

лейби

на джинсах і джазовий триб,

гребінь екстазу.

– Ойме! Ойме!

Зір кораблів далеких,

ремінь з рамен, вітру джазмен – всі без імен,

всі без імен, всі без імен.

18

Море штормить

і корабель

титрами богорозрядів

кришиться в нонпарель.