Пам’яті Дарвіна

Юрій Буряк

Великий Чарльзе, в чім секрет, скажи,

чому вважати предками повинні

ми мавп якихсь, чому не навпаки?

За віщо, Чарльзе, честь така людині?

Чому тиранозаврячі хребти

від мавп’ячих відмінні й не дискретні,

скажи, о Чарльзе, як поясниш ти,

що homo є з хребтами й безхребетні.

Скажи, хто предок наших предків – мавп?

Який був інтелекту показник

у них? Хто шансів більше для прогресу мав –

той, хто еволюціонував, чи той, хто зник?

Наскільки безперервний цей процес

і скільки видів мавп ще на підході?

Хто розповість, о Чарльзе, нам про це?

Які Мойсеї в мавп’ячім народі

їх вивільнять із видових заков?

Хто їхній світ зруйнує до основ

і перерве цю чергу еволюцій?

Хто з мавп опише, як Саллюстій

чи як Таціт, цей рух, щоб знов і знов

одні й ті самі ставились питання:

«Чи бути чи не бути?», «Чим стати?», «Що робити?» –

чи з айсбергом зіткнутись, як «Титанік»,

чи іншим видам чимось підсобити?

О Чарльзе! Від молюска до людини

трудніше йти, ніж від людини до

нижчих форм, але якоїсь днини

грядущої стається термідор,

задіюється весь інструментарій

до чисток виду в головах ссавців…

і потяги рудиментарні

вертають нас до праотців.

Або ще далі – коли змога.

Коли в них богом був примат –

до яйцеглавих, безголових і многих

інших, зокрема

ракоподібних і членистоногих.

О Чарльзе, видові ознаки

людцям оцим, напевно не до шмиги,

вони – мов ті молюски, невидющі,

і мавпа, світоч розуму й добра,

не до порівняння ні їхнім шкаралущам,

ні мантіям предтеч (рідині, що в них), etcetera.