Занурення в пітьму

Юрій Буряк

Нічний телесеанс

Старих стрічок яскравість і чарівність,

коли усе відомо наперед:

як стрімко розгортається сюжет,

і все по-чоловічому на рівні,

де вороги жорстокі і наївні

з плеча рубають, голови січуть,

свинцем і кров’ю гасять свою лють;

де кінь прудкий, виказуючи норов,

глузує з верхівця й летить на свист,

не забуваючи, що він артист,

поводиться зі смертю гонорово,

хоч кулі скрізь і піротехнік порох

увесь, що був, засипав у діжки;

де світський бал і, звісно, де вершки

впізнають простолюдина одразу,

не навченого мови і манер;

де героїня із високих сфер,

майстриня па-де-де і падеграсу,

переживе у танці три оргазми (три поспіль!)

та кавалер і оком не змигне:

у нього все тваринне і земне

овіяно високим благородством,

під мудрим патронатом екс-вождя

він має перейти перегодя

у інший статус, в змові з іноходцем

і пастором це виявиться просто:

на нього ждуть звитяга і тріумф.

Шал кастаньєт, лавина самб і румб…

Та ось непередбачена реклама

усе ламає. Соває ногами

дружина: «Вимикай. Вже друга ночі».

Кондоми і прокладки, геморой –

в перерві, за яку кіногерой

перестріляв би рекламістів точно –

садюг, що за геройство й славу хочуть

непотребу налагодити збут.

Вирубуй телевізор. Алес ґут!