Портрет невідомого

Юрій Буряк

«Поспішай повільно», – сказав і коней

Завернув на пристань, де чекав корабель,

Кілька драхм з капшука поклав на долоню,

На одній із них упізнав тебе.

Далі нікуди, несила було чекати,

Як обридло усе: тиранія, понт,

Лантух сестерціїв за скасування проскрипції, катом

Більше чи катом менше. Мерщій у порт.

Геть з країни, де голів не рахують,

Звідки всі подались – хто за море, хто в Орк,

Де божевільна зозуля над мертвими ще кукує,

Де на все є такса і не доречний торг.