Мальви

Юрій Буряк

У спеку у селі біля дровітні – мальви,

Гадюка степова, їжак і махаон,

І одуд, і зайці, й на дощ зірниці дальні,

І промені з-за хмар, світліші від колон

Акрополів, у снах коштовних барв черешні,

Морелі і грушки, колодязя глибінь,

І мальви в сяйві зір, в облозі нетутешній

В опінії дерев карбують райську тінь.

Де місячній стіні оглеєної хати

Ввижаються вогні і тіні верхівців,

Над листям у квітках чарунків пелехатих

У пуп’янках зі стріл отруєні кінці.

Ось жовтяниці край огненна облямівка,

Метелик головач із символом жахним,

Автобусом нічним Балівка і Ломівка

З хатами поміж мальв за верхівцем одним

Проковзуються в сон, дзеркаляться в площини,

Під вранішню росу – в гранатовий бутон,

І пурпур іскор, сплеск, і тих млинів глибини,

Де в горні барв новий з’являється канон,

Аби з’явитись раз і тільки раз тривати,

Мить оберту валка над прірвою небес –

За верхівцями з мальв і полотном із хати

Лиш забряжчить ланцюг та гавкне з буди пес.