Memoria

Юрій Буряк

І що йому снилось тоді: «Нор-

мально, вони молодці!»

Астральна сльоза на щоці,

й Лип’янка – його Ельсінор.

Із крапельниць крапала ще

живильна речовина,

а крила її і вона –

як ласка прудка під плющем;

вона, себто просто душа…

у нього було її дві:

із крові одна на крові,

а друга – у лезі ножа.

Тепер, коли перша у ті ж

морози в Лип’янку ввійшла,

то друга ввійшла, але між

лопаток і все підняла:

озера під кригою, ліс,

до обрію пущі, річки

і батьків брукований міст,

мурований ним навіки.

Якщо тільки батько його

(той, другий) не ліг тут кістьми.

І: «Фойєр!» – команда, й: «Вогонь!» –

Обох їх лунає із тьми.