1

Юрій Буряк

Голос поліського чаклуна,

місяцеве сяйво з праглибини слов’янства,

сонце в дубовому листі вогненно шепоче,

від Понту уздовж берегів Дніпра колесо вогняне,

жрець чистих джерел мелодій, мить

багатоногих косуль, оксамитів зелених і синіх,

жовтогарячих і пурпурових, бог лісів і полісся,

розбився об ринкову економіку, об нові

економічні (екуменічні) умови,

жовч розлилася по тілу, штучний моторчик у серці,

кривосуддя тройки, яку у собі носив,

дух трибуналу, виплеканий у гебістських застінках;

продавав рабинь до борделів Іспанії

переганяв “іномарки”, в Кончі-Заспі палац будував,

зірвався з гачка, позривав запобіжники,

лев українського слова, український Венцлова

і Оден, знак вогню полюбив, як Овен.