3

Юрій Буряк

Тук-тук-тук,

перекидається повітряна сторінка часу

із небесами і крутояром

понад Гончарною

з цвинтарем на Замковій, Римарук

і Чароч-

кін, і до них до арок,

у світ Харона з тією парою

віадук.

Тік-так-тік –

тисячоліття на пагорбах б’є дзиґар і басом

дяк прочитає кондак, вечірню

вітер ударною

хвилею рвоне за Боричів Тік:

лабази,

мури, вогнів топази

над Житнім з житом, понад базарною –

на потік –

веремі-

єю, на цикли розподілені потоки з крамом,

кіньми, народом і вітряками –

хай ірреальними,

нижньою октавою – до-ре-мі…

і прямо

аж до царя Пріама,

у світ Харона, М. Б. реалії,

впереміш

з тим, що є,

що обертається навколо нас у тінях, плоті,

або в модерні, або в ампірі,

як у будинкові

з орденом тамплієрів чи в олів’є

салаті,

з устрицями вампірів

на Банковій, де Енея в тинькові

з’їв Мольєр,

тьху! – хробак,

бо для грибка це непоживне, отруйне їдло,

з Дому розпусти на повороті

(це ж не на Банковій!),

вид розгортається для гультіпак

засвітла

арією Паваротті

для панночок, яких звуть по-батькові,

ну, ще б пак! –

не по ма-

тері ж! Зі сходів на прогулянці Гаптар тричленний,

я зависаю понад проваллям,

Господи з Трійцею,

«святиться Ім’я Твоє», – і пітьма

теменна,

і з квітника азалій

на тебе дивиться Фелікс і пальцем тицяє,

обома

руками:

тук-тук-тук,

тік-так-тік.

Світло

Граду Небесного,

молоточки в музичних скринях

і кров у ринвах

нових людей,

віта

нова – так, знову так у такт, скарбів не дадуть за безцінь

вирвати із грудей,

не здадуть порогу вітчизни,

янголи-

ненаситці

у снах трьох прочанок –

Віри, Надії, Любові –

Тризни

початок.

Тризна над прахом, тризна над ґендлярами в храмах,

фрески сповзають зі стін,

дзенькіт лампад,

барабан, барабан, барабан, барабан.