1

Юрій Буряк

Мряка осіння, затемнене скло

автівки, телефонні погрози.

Час Великої Прози,

коли кожного дня було

видно, що за тобою стежать

з вікна у вікно, і все це дежа-

вю: все це було з тобою –

час розстріляних гільз, потенційна мішень

для бойфренда-ковбоя,

що потягне її з твоїм сином за океан.

Осінь післяпожежна. Який з тебе донжуан!

Перегортаєш сторінки телефонної книжки

і відпускаєш віжки:

хай несуть її, хай несуть її коні –

Персефону твою у магічній короні.