9

Юрій Буряк

На високій лоджії стелять ліжко

для нас обох, але з однією подушкою

і одним простирадлом й однією ковдрою;

з лоджії видно парк і парочку –

о[го]лену (героїню роману Маркеса)

і її залицяльника – богослова в рясі;

ми всі (ті, що) розминулися в часі –

в гостях у батька відомого кінематографіста,

постіль для тебе тут білосніжно чиста,

і в поведінці нашій простежується закоханість,

якої давно вже немає в живому житті;

в цій гостинній господі нас притулили

на високій лоджії, на висоті

(ідеальних стосунків, які ми згубили),

і ми виходимо сходами з Дальніх Печер,

як з високої вежі, в парк,

щоб уночі повернутися в ліжко для ідеальних пар.