4

Юрій Буряк

Перевалочний пункт, пульт і пульс

ловлю на руці мого сина

за десятки тисяч км у твоїй руці;

гурт перебіжчиків, утікачів, сутенерів

і повій-посмітюх, і всіляких шльондр, шпигунів і контр…

Від пульта в Борисполі – катапульта за океан,

парашут розкривається над Ньюфаундлендом,

з телефонної слухавки хлопчик із петриківським акцентом

розповідає, що й там живуть українці,

і ти чуєш голос – той, що належав жінці,

яку ти любив і яка втекла від тебе з коханцем,

власником рудень алмазних із перснем з чорним агатом,

гебрейо-афганцем, з чеченським глянсом.

Час Великої Прози: “заміна імперій”

чи ще прозаїчніше: переїзд до прерій

зі степу, до країни усіх вигнанців (і багатих коханців),

де кордони без демаркацій, де в телевізорі – не Шифрін і Карцев

(Час Великої Прози), Галкін і Пугачова, Філіпок…

А музикальний карцер.