Блюз-2

Юрій Буряк

(За Альфредом Хічкоком)

1

Невже усе це є правда,

що я, мов лох,

розведений був тобою?

Чи правда обох,

одурених почуттями?

Стривай! Дай прийти до тями!

2

Отже, ти хотіла мене

убити, вийнявши портмоне,

залишити тіло в квартирі,

ти хотіла убити

мене у вірі

3

в тебе, в наше майбутнє,

в те, що майже на два десятки

літ розтяглося, у те посутнє,

що не потребує явки

з доказом речовим.

Важливо тепер – не кого, а з ким.

(Завжди важливо – кого і з ким!)

4

Твої пальці торкалися

сороміцьких місць

мого візаві –

і тому ти з ним!

Борщ – отруєний,

риба – з фекаліями козла.

Собі не бажаю зла.

5

Люблю тебе до блювоти

за зраду, яку ти доти

приховувала від мене,

доки не завила сирена:

“Час настав убивати!”

І зрада ввійшла до хати.

6

Застрахувала тіло

зі знижкою, а за знижку

натурою заплатила

страхувальнику довгогрижому:

тебе натурою взяв,

тепер ти натурна вся.

7

Ти впала в моїх очах,

як падає пил і прах

комет, що згоряють у небі,

у чорному небі зрад.

Чи варт у якійсь потребі

щось повертати назад?

8

В’яжу миротворчим страхом

того, хто відтрахав

тебе, хто поставив бланш

(можливо, за мене дбав).

Тепер і хавла й бабла

у тебе удосталь. J LIVE

9

YOU! LIVE…

мій останній блюз,

о кого ж я люблю!