Знайдена дочка

Юрій Буряк

(З Блейка)

Батько й мати

дочку шукати

вийшли в ніч,

не змикають віч,

ідуть навмання

звечора до рання,

чути їхній плач

і ридання ляч…

Поспіль сім ночей

доньку кличуть, чей

у кущах лежить

вовкулак межи.

Ніби чути крик.

Бачать: білий бик –

шерсть його жива,

з равликів жорства.

Мамина дочка

обома бика

за роги трима

й поганя сама.

Бик іде увіч.

Мов коштовна річ,

равлики дзвенять:

“Це, батьки, ваш зять”.

Ваша-бо дочка

вибрала бичка

із морських глибин –

весь у мушлях він.

З мушель чути шум,

бик той тугодум,

покохати зміг

ту, що восьминіг

вибрав для розваг,

вамп і хронофаг,

теж з глибин морських

чорний восьминіг.

А на нім рачки

і душа в дочки

начебто рачок.

Від таких дочок

знавіснів бичок –

це батькам урок,

не пускали щоб

з ним своїх дочок.

Бик пішов у степ,

а дочка росте:

для нових утіх

(вічок і очок)

з нею восьминіг.

Равликів з бика

забува дочка,

бо в душі її

хвостиком змії

чорний восьминіг

звив кубло для втіх.