Ода старому диванові

Юрій Буряк

1

Сьогодні тебе винесуть

і викинуть на смітник;

хіба ти винний у тому,

що в тебе короткий вік?

Що ти не з червоного дерева,

ба навіть не із берези

фінської. О, як я до тебе звик!

2

16 років на цьому дивані

було віддано медитаціям і нірвані,

оргастичним вправам і гімнастичним па.

Справді, не заслужив хіба

ти музейного відпочинку

і хіба твоя вина в тому,

що Бог нам не дав дитинку?

О старий і розбитий

мов із ворожого бомбардувальника

друга її друга і годувальника!

3

Скільки ти пережив піруетів Мури,

болісних подряпин і розминання фігури!

Скільки чув зойків нічних і солодких,

як з дівочих у жіночі переходили нотки,

співів котячих і сварок людських,

коли часом находило і забивало дих.

4

Ти ховав у своєму нутрі наші зношені речі,

Бачив, як вона мене цілувала, як ноги

здіймала мені на плечі,

як цитрусовими ділилася – половинка до половинки,

як у дівчинці прокидалася ніжність дорослої жінки.

Прощавай, мій диване, на якому спала моя кохана!